Блог молодої мами з Борислава

Хороший гінеколог у місті Борислав – це реальність? - Таке питання я часто ставила собі, поки не знайшла професійного лікаря. А зробити це було дуже не просто.  Усе почалось з того, що я хотіла зробити УЗД, бо планувала ваг ітність . Звичайно, перше, що спало мені на думку - це пошукати в Гуглі. Отже вводжу: «УЗД Борислав». Бачу декілька адрес медичних центрів нашого міста і поради на форумах їхати в Дрогобич. Потім запитала ще в декількох знайомих, але і вони нічого мені не сказали. Тому відважилась піти до місцевих спеціалістів, в жіночу консультацію в Бориславі. Можливо, було б краще цього не робити, але шлях до хорошого лікаря завжди тернистий і повний перешкод. Центральний вхід до лікарні Перше, з чим я стикнулась – це жахливий стан лікарні. Він вже мене відштовхнув. Хоча моя коліжанка, що намагалась знайти методи лікування безпліддя в місті Борислав, вже розповідала, що нічого хорошого мене у наших медичних закладах не чекає, але я зовсім не хотіла їхати у сусіднє...

Цей момент залишиться в моїй пам'яті на завжди! Все пам'ятаю як зараз, все до найменших подробиць... як я старалася....пам'ятаю - останні зусилля, останній вдих... І ось вона радість - донечка. Мені її відразу поклали на живіт, і уявляєте, вона тут же подивилася мені в очі. Так, так, прямо в очі, я не вигадую. Моя перша реакція -  як то все незвично, але мене переповнювали одночасно всі які є почуття, просто невимовний стан. І я сказала про себе: "Як довго я тебе чекала!". Коли вона подивилася на мене своїми маленькими оченятами, всередині мене з'явилося тепло, ніби по венам пустили гарячу воду. У мене покотилася сльоза... Я намагалася запам'ятати кожну ділянку тіла... Я не відривала від неї ні на секунду очі. Коли її перенесли під лампу, ми дивилися один на одного, не відриваючись. Добре, що була така можливість. Як вона схожа на свого тата, подумала я, ну просто один в один, особливо на сонного. Потім її приклали до моїх грудей, і я вперше відчул...

Оленці 1 день. Як це було... Коли нас залишили в палаті я довго плакала від щастя, що у мене з'явилося крихітне створіння. Я дивилася і дивилася на неї і просто не вірила своїм очам. І я ще не розуміла, що я стала мамою. Через пів години приїхав Тато! Я ще досі пам'ятаю його блукаючий розгублений погляд і брудне волосся =). Він був такий розгублений, хоча і я теж. Ми стояли над сплячою Оленкою і милувалися. Ми мовчали, нам не потрібно було щось говорити і так все було зрозуміло. Ми були просто безмежно щасливі! У першу ніч доцю у мене забрали, о 12 рівно, що б я виспалася і набралася сил. А я в цю ніч взагалі не змогла заснути, до мене таки дійшло, що я перенесла останні години, що з'явилася донечка, що я народила,і що ми стали батьками. І ще я не могла заснути із-за того, що я чула, як плачуть інші діти, які були в кімнаті дитини, яка опинилася за моєю стіною. Мені здавалося, що моя Оленка голосніше за всіх плаче і що взагалі тільки вона плаче. Я уявляла, що вона ле...

Привіт. Побачила, що зараз багато молодих мам створюють свої блоги і діляться проблемами і їхнім вирішенням один з одним. Надіюсь з мого щоденника щось получиться=) Якщо не получиться, не біда, тоді видалю)))))Але думаю получиться цікаво...Уже набралось достатньо досвіду і буду викладати щось цікаве....по можливості з фотографіями. Мій кіт для привернення уваги